Артиклі a, an, the: коли який ставити

Артиклі — найважча тема англійської для українськомовної дитини, і причина не в правилах. Правил тут небагато. Причина в тому, що в нашій мові артиклів немає зовсім, тобто немає навіть звички помічати те, про що вони говорять.

Англієць кожного разу, називаючи предмет, повідомляє ще одну річ: чи знає співрозмовник, про що йдеться. Українською ми робимо те саме порядком слів і контекстом, а англійською для цього є два маленькі слова. Нижче — коли яке, коли жодного, і чому дитина довго ставить їх навмання.

Два артиклі й три ситуації

Що ставимо	Коли	Приклад
a / an	предмет згадано вперше, один з багатьох	I see a dog
the	співрозмовник знає, про який саме	The dog is big
нічого	множина або незлічуване в загальному сенсі	I like dogs

Класичний приклад, який показує всю систему двома реченнями: I see a dog. The dog is black. Перша згадка — a, бо собака нова для розмови. Друга — the, бо тепер обидва знають, про яку йдеться.

Це і є головна логіка, з якої виростає решта. Артикль відповідає не на питання «який», а на питання «чи зрозуміло, про що саме я кажу».

a чи an: вирішує звук, а не буква

Правило зазвичай формулюють так: an перед голосною. Точніше сказати — перед голосним звуком, і ця різниця важлива.

Тому an hour, хоча слово починається з h: ця літера не читається, і перший звук голосний. І навпаки, a university, хоча на письмі голосна: слово починається зі звука «ю», тобто приголосного.

Той самий механізм у скороченнях: an MP3, бо назва літери M звучить «ем». Дитині достатньо запам'ятати перевірку: вимовити слово й послухати перший звук, а не дивитися на першу літеру.

Коли артикль не потрібен зовсім

Випадків небагато, і вони трапляються постійно, тому вчити їх варто одразу.

Перший: множина або незлічуване в загальному значенні. I like apples, Water is cold. Щойно йдеться про конкретні яблука, з'являється the: The apples are on the table.

Другий: імена, країни, міста, вулиці. Kyiv, Ukraine, Anna. Винятки є — the USA, the UK, the Netherlands, — і запам'ятовують їх списком: це країни, у назві яких є слово на кшталт «штати» або «королівство».

Третій: мови, навчальні предмети, види спорту, прийоми їжі. I speak English, We play football, after breakfast. Сказати I speak the English не можна.

Де the стоїть майже завжди

Дзеркальний список. Артикль the потрібен з найвищим ступенем порівняння (the best, the biggest), з порядковими числівниками (the first), з назвами океанів і річок (the Atlantic, the Dnipro), з музичними інструментами (play the piano).

Він же стоїть там, де предмет єдиний у своєму роді: the sun, the moon, the sky. Логіка та сама, що в основному правилі: сонце одне, уточнювати, яке саме, не потрібно.

І ще один випадок, зручний для дитини: артикль the з'являється, коли поруч стоїть уточнення. A book — просто книжка. The book on the table — конкретна, і уточнення саме це й показує.

Як українська каже те саме без артиклів

Корисно показати дитині, що різниця між «якийсь» і «той самий» є й у нас — просто виражена інакше. Порівняйте: «до мене підійшов хлопчик» і «хлопчик підійшов до мене». У першому реченні хлопчик новий, у другому — уже відомий.

Ми робимо це порядком слів: нове зазвичай ставимо в кінець, відоме на початок. Англійська так не може, бо порядок слів у неї жорсткий — підмет завжди спереду. Ось замість порядку слів і працюють артиклі.

Це пояснення знімає відчуття, що англійці придумали зайві слова. Нічого зайвого: обидві мови передають одну й ту саму інформацію, просто різними засобами. Дітям старшого віку ця думка допомагає більше за будь-яку таблицю.

Чому це так важко дається

Чесна відповідь, яку корисно сказати й дитині, й батькам. Артиклі — не правило, яке вивчають, а навичка, яка наростає. Українська обходиться без них, тому дитині доводиться не запам'ятати схему, а навчитися помічати те, на що раніше не звертала уваги.

Саме тому артиклі довго залишаються головним джерелом помилок навіть у тих, хто вже вільно говорить. Це нормальний стан, а не ознака того, що тему пройшли погано.

Практичний висновок для занять: не виправляти кожен артикль у живому мовленні. Якщо дитину поправляти щоразу, вона починає боятися говорити, а користі з цього менше, ніж шкоди. Артиклі правлять у письмових роботах, де є час подумати.

Коли the з'являється через уточнення

Правило, яке знімає половину сумнівів у письмі. Щойно поруч з предметом стоїть пояснення, яке саме він, артикль стає означеним. Не має значення, чи згадували його раніше.

Порівняйте: I need a pen — потрібна будь-яка ручка. I need the pen on your desk — конкретна, і уточнення це показує. Так само працюють підрядні речення: the book that I bought yesterday.

Для дитини це зручна підказка: якщо після іменника йде «який, де, чий», майже напевно потрібен the. Правило не абсолютне, але воно покриває стільки випадків, що помітно знижує кількість помилок.

Що працює краще за правила

Перший прийом — учити слово одразу з артиклем, як частину фрази. Не dog, а a dog. Звучання закріплюється разом зі словом, і далі рука сама пише правильно.

Другий — читання вголос. Артиклі в тексті вже розставлені правильно, і, промовляючи речення, дитина звикає до того, як воно має звучати. Це дає більше, ніж вправи на вставляння пропущеного.

Третій — переказ прочитаного. Саме в переказі видно, чи є навичка: дитина будує свої речення, а не вибирає з варіантів.

Скільки часу це займає

Основне правило дитина розуміє за одне заняття. Ставити артиклі без помилок у власному мовленні вона почне через рік-півтора, і це не перебільшення. Різниця між розумінням і навичкою тут найбільша з усіх тем.

Орієнтир, який ми даємо батькам: на рівні A2 артиклі в письмових роботах стоять правильно приблизно в трьох випадках з чотирьох, на B1 — майже скрізь, а в усному мовленні відставання від письма зберігається довше.

Тому артиклі не варто робити мірилом успіху. Дитина, яка вільно розповідає про свій день з парою помилок в артиклях, просунулася далі за ту, що бездоганно вставляє пропущене у вправі й мовчить у розмові.

Три помилки, які повторюються

Перша: артикль з присвійним словом. My book, а не a my book. Якщо вже сказано, чия річ, артикль зайвий.

Друга: a з множиною. A books неможливо: артикль a означає «один», і з множиною не сполучається ніколи.

Третя: пропуск артикля в назві професії. She is a doctor, а не She is doctor. Це найчастіший промах у першому ж завданні про сім'ю.

Форми дієслова, з якими артиклі трапляються найчастіше, розібрані в довіднику про дієслово to be, а множина, з якою артикль a не сполучається, — у правилах множини. Де артиклі на шкалі рівнів — у матеріалі про рівні англійської.

Часті питання

Чому an hour, але a university?

Бо вирішує перший звук, а не перша буква. У hour буква h не читається, і слово починається з голосного звука. У university перша буква голосна, але звук приголосний — «ю». Перевірка проста: вимовити слово й послухати початок.

Чому артиклі такі складні для нас?

Бо в українській їх немає зовсім, тобто немає й звички помічати те, про що вони говорять. Це не правило, яке вивчають, а навичка, яка наростає — і вона довго залишається джерелом помилок навіть у тих, хто вільно говорить.

Чи треба виправляти дитину щоразу?

У живому мовленні — ні. Якщо поправляти кожен артикль, дитина починає боятися говорити, і шкоди від цього більше, ніж користі. Артиклі правлять у письмових роботах, де є час подумати.